Ким насправді є Казимир Малевич?

Кожен знає про "Чорний квадрат" Казимира Малевича. Пропаганда союзу нищила народну пам'ять, але тепер варто чути правду!

Його називають своїм художником цілих три країни: Україна, росія та Польща.

Але достатньо лишень однієї фрази, яка руйнує будь-який міф двох інших країн: Малевич народився у Києві!

Cталася ця важлива подія у 1879-у році. Батько – поляк, директор цукрових заводів, мати – українка з Полтавщини, домогосподарка. Обоє батьків були родовими дворянами. Прізвище “Малевич” зустрічається в Польщі, Литві, Україні, Білорусі.

Народився Казимир в маєтку своєї рідної тітки Марії Оржеховській на вулиці Жилянська (орієнтовно номер 62-65). Цей район Києва і тоді вважався престижним. Хрестили Малевича в костелі св. Олександра в Києві.

До 17 років майбутній художник жив з батьками, в основному в селах і невеликих містечках, де працювали цукрові заводи – на Поділлі (Ямпіль – до 12 років), на Харківщині (Пархомівка, Білопілля – з 1900-о року), на Чернігівщині (Вовчок, Конотоп – 1893-1895).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 роках.

Саме на території України Малевич почав вчитися малювати. Його професійне навчання розпочалося у Київській мистецькій школі Миколи Пимоненка.

Але це не основне. Важливо, що в анкетах у графi "на­цiональ­нiсть" Малевич неодноразово писав про себе "українець". А це явно свідчить про те, що художник вважав себе українцем.

Малевич поруч з "Чорним Квадратом"

Вже живучи в росії, Малевич писав, що його тягне до Києва. Свої наукові праці він писав українською.

Усе життя Казимир Малевич усіляко підкреслював, що його художнє бачення світу сформувало українське село.

Найвідоміший у світі дослідник творчості Малевича мистецтвознавець і професор Дмитро Горбачов стверджує, що митець вважав себе українцем, він писав листи українською (в одному з них читаємо: "О, славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала... Я зростав серед цього українського сала і часнику у Конотопі"), надихався мотивами української народної творчості.

Вражений магією українською вишивки, митець і сам не тільки вишивав, а й створював ескізи, за якими майстри народного промислу виготовляли шарфи, хустки, скатертини, подушки. Їх, вишиті у селі Вербівка на Київщині, потім продавали у Києві, Москві та Берліні. У різні цикли робіт сільської тематики Малевичем включені українські пейзажі й ікони, присутні в кожній сільській хаті.

І не менш важливими фактом було те, що восени 1930 року на допиті чекістів Малевич сказав, що він українець!

За радянської влади Казимира Малевича двічі заарештовували, у 1933-му його мистецтво оголосили поза законом. У своїй творчості він відобразив і трагедію Голодомору 1932-1933 рр. Відомий його ескіз під назвою "Де серп і молот, там смерть і голод" (рядок з популярної у 1920-1930-ті роки народної пісні). На картині зображені три людські фігури, у яких замість облич - серп, молот, хрест і труна.

ЕСКІЗ

Малевич є єдиним українським митцем, що в своїх роботах показував тематику голодомору 1932-33 років. Ці картини й ескіз датовані роками раніше, адже Малевича могли за них посадити. Вони виражають протест проти тогочасної влади.

На першому ескізі замість облич людей намальовані серп і молот, хрест та труна. Вони символізують убивство звичайних людей.

Робота “Поневолена Україна” відображає безруких селян, що поневолені, вони звинувачують владу в винищенні українців.

Поневолена Україна

Картину “Людина, що біжить” Малевич посвятив голодомору. Людина тікає від примусового винищення селян радянською владою.

Людина, що біжить

Помер Казимир Малевич 15 травня 1935 року - життя йому вкоротили у Ленінградському ОГПУ, де, катуючи, жертві, від якої вимагали зізнань у шпигунстві, вводили воду до сечогінного каналу. 

Невдовзі у художника розвинувся рак, що й обірвало його роки. Земну межу основоположник супрематизму перейшов у великій бідності. Нині його картини входять до списку найдорожчих полотен світу. У 2018 році "Супрематичну композицію" Малевича продали за рекордні 85,8 млн доларів. На той час вона посідала 55 місце в рейтингу найдорожчих картин усіх часів.

В Амстердамському музеї Стадейлік є 29 робіт Малевича. У 1958-му місто придбало їх у спадкоємця архітектора Гуго Гарінга, котрий вивіз ці полотна з нацистської Німеччини, де їх могли знищити як "дегенеративне мистецтво".